Не розгаданий український художник радянського періоду.
В різні етапи життя працював в жанрі абстракції, мозаїки, монументального мистецтва, політичного плакату, робив пано. Сучасний плакат, як він вважав, може грати роль ікони.
Ламах разом з іншими художниками оформлював річковий вокзал в Києві, аеропорт Бориспіль (збереглися 2 композиції - «Мир. Труд. Щастя» та «Ікар»), створював пано на проспекті Перемоги, працював в багатьох інших містах України та Росії.
Працею життя Ламаха були «Книги схем». Це 5-томна праця, над якою художник працював 30 років. Являє собою філософсько-поетичні тексти автобіографічного характеру, коментарі та роздуми про місце людини в світі та закони, за якими розвиваеться мистецтво, культури та епохи.Найбільшу таемницю художник бачив в людині.
Ламах став всесвітньо відомим через 40 років після смерті, завдяки виставці Documenta 14 в місті Касель в 2017 році.
Один із найяскравіших і найтитулованіших українських художників світу.
Іван Степанович Марчук – цікава особистість, основоположник нових стилів у мистецтві, зокрема «плантаризму» (від слів «плести», «плантаж») – унікальної техніки живопису, яка створює ефект об’ємного зображення за допомогою нашарування і переплетення тонких ліній. Творчість художника зворушує серця багатьох шанувальників на всіх континентах нашої планети.
Художник завжди вважався головним українським сюрреалістом, але в радянські часи, незважаючи на заступництво вищих вчених і науковців країни, його так і не прийняли до Спілки художників СРСР. Аж до 1988 року партійні чиновники від культури офіційно не визнавали творчість Івана Марчука, хоча він уже мав не один десяток виставок у різних містах колишнього Радянського Союзу. З 1989 по 2001 рік жив в Австралії, Канаді та США.
У жовтні 2007 року Іван Марчук увійшов до британського рейтингу «Сто геніїв сучасності», який складає британська Daily Telegraph.
Зараз художник живе і працює в Києві.
Художник алегорично зобразив себе у вигляді кота.
Михайло Бойчук — український художник, живописець-монументаліст, засновник самобутньої школи українського мистецтва бойчукізму. Бойчукісти шукали національну самобутність українського мистецтва. Стиль поєднав у собі народне мистецтво та надбання Візантії та Проторенесансу.
Бойчук разом із дружиною та учнями мав творчу подорож Європою. Закордонна поїздка стала однією з формальних підстав для їх арешту та звинувачень у «шпигунстві» та участі в «контрреволюційній організації». Їх заарештували і розстріляли. Усі фрески Бойчука одразу після арешту художника заштукатурили. Проте деякі його роботи вдалося зберегти завдяки львівській художниці Ярославі Музиці.
Бойчук та його учні – представники розстріляного відродження – покоління 20-30-х років ХХ століття, яке було знищено переважно під час Великого терору.
Великий терор того періоду здійснювався владою на всій території СРСР, а також у Монголії на підставі цифр «планових завдань» щодо виявлення та покарання так званих ворогів народу. Кількість страчених - понад 350 тис. осіб.
Після руйнування одного з будинків у Бородянці на Київщині на стіні однієї з квартир збереглася кухонна шафа, яка швидко стала символом витривалості українців у роки війни. Над шафою люди помітили маленького декоративного півника.
Автором подібного півня є учень українського художника Василя Седляра, який належав до творчої групи «бойчукістів» – Прокіп Бідасюк.
Такого півня несподівано подарували прем'єр-міністру Великобританії Борису Джонсону в суботу, 9 квітня, під час його візиту до Києва. Такий же подарунок отримав і шостий президент України Володимир Зеленський.
3 червня 2022 року картина була продана під час благодійного аукціону «Art can help» за рекордну суму для українського сучасного мистецтва в $120.000.
На аукціоні також представили ще 26 витворів мистецтва. 50% з виручених коштів пійдуть в фонд «Повернись живим» на підтримку ЗСУ.
А також задоволення від причетності до благородної місії підтримати нашу армію й країну у годину великого лиха, коли вирішується питання бути чи не бути українській культурі й українцям", – написав Іван Марчук на своїй сторінці в день аукціону.
Олександра Екстер – українська художниця, яка працювала в стилях кубізму, кубофутуризму, супрематизму та конструктивізму.
Під час навчання в Паризької академії мистецтв вона входила до кола найбільших новаторів європейського мистецтва - Пікассо, Брака, Леже. Мистецька спадщина Екстер вважається класикою авангарду.
У 1915 році вона представила чотирнадцять масштабних кубофутуристичних картин на виставці радикального авангарду Казимира Малевича.
У своїй київській майстерні вона навчала дітей абстрактного мистецтва, пропонуючи їм ілюструвати казку не сюжетом, а за допомогою ритмів.
Олександра Екстер докорінно реформувала театральні декорації та костюми, розвивала новаторство в дизайні, авторській книзі, розвивала поєднання ідей авангарду та народного мистецтва.
Разом із одеситкою Сонею Делоне, яку надихнули яскраві барви українського народного весілля, Екстер вважають засновницею стилю ар-деко, для якого характерні яскраві кольори та орнаменти.
У червні 1924 року їй вдалося виїхати з Радянського Союзу під приводом показу своїх робіт на Венеціанській бієнале. Після короткого перебування в Італії в кінці того ж року вона опинилася в Парижі, де провела останні роки життя.
У Франції вона також викладала – в Академії сучасного мистецтва в Парижі на запрошення Фернана Леже. Студенти зазначили, що Олександра Екстер «викладала блискуче і часто згадувала Україну».
Марія Примаченко народилася та провела майже все життя в селі Болотня за 80 км від Києва. Навіть після Чорнобильської катастрофи художниця відмовилася покинути свій дім в 30 км від аварії.
Творчість Примаченко відбиває багатовікову історію народу, синтезує досвід поколінь, від язичницьких образів слов‘янської міфології до традиційних символів українського мистецтва.
У 1937-му картини Марії Примаченко виставляли в Парижі.
Чоловік Марії Примаченко загинув у Другій світовій війні, проте вона не вірила в його смерть, вважала, що сталася помилка, чекаючи на його повернення. Коли їй зробили пропозицію вийти заміж, відмовила.
Радянський режисер Параджанов одного разу привіз її до київського цирку, де художниця побувала вперше в житті.
Юнеско оголосили 2009 рік роком Марії Примаченко.Її твори з незмінним успіхом експонувалися у Парижі, Варшаві, Софії, Монреалі, Празі.Син Марії Примаченко Федір теж став відомим художником.
Володимир Татлін – український художник, скульптор, дизайнер, архітектор, засновник конструктивізму, один із лідерів світового авангарду.
Татлін був професійним музикантом-бандуристом і виступав як такий за кордоном (бандура — український народний музичний інструмент). Співав також українською мовою.
Побачивши досліди Пікассо з кубізму, Татлін надихнувся новою ідеєю - створити контррельєфи, свого роду скульптурний живопис.
У 1920-х роках Татлін почав конструювати речі, необхідні в повсякденному житті. Він став новатором у цій галузі, заклавши початок розвитку національної школи дизайнерів. Почав займатися художнім конструюванням одягу, посуду, меблів.
Татлін мав дружні стосунки з Казимиром Малевичем, але згодом розірвав їх через непримиренне суперництво.
Справжнє ім'я - Сара Еліївна Штерн. Українська художниця та дизайнерка, яка працювала у напрямках арт-деко, футуризм, авангард. В її творчості панує геометрія та абстракція, експерименти з ритмом та розкладанням кольору. Соня Делоне прожила більшість свого жіття в Парижі, там і одружилась з французьким художником абстракціоністом Робером Делоне. Вони разом започаткували стиль орфізм.
Окрім художньої дільності Соня Делоне займалася дизайном, створювала моделі одягу та взуття, малюнки до гральних карт, силуети автомобілів, театральні костюми, низку інших виробів.
У 1975 нагороджена вищою нагородою Франції — орденом Почесного Легіону.
Її ідеї широко використовувалися у дизайні, кераміці, сценографії, рекламі.Делоне стала першою жінкою, чия персональна виставка відбулася у Луврі.
«Яскраві фарби я люблю, — писала Делоне в книзі спогадів із символічною назвою «Ми йдемо до сонця». — Це фарби мого дитинства, фарби України».
Малевич створив концепцію супрематизму - абстрактного мистецтва, що протистоїть реалістичному живопису.
Він запропонував не копіювати те, що вже є.
Незважаючи на поширену думку про те, що Малевич є представником російського кола художників, насправді це український художник-авангардист, чиї новаторські роботи мали глибокий вплив на розвиток безпредметного мистецтва.
В автобіографії він називав себе українцем. Все життя Казимир Малевич наголошував, що його художнє бачення світу сформувало українське село.
Писанка — український різновид великодніх яєць — яйце, прикрашене традиційними символами, написаними воском і барвниками, що символізує початок, зародження життя.
Як і багато видатних діячів української культури, Казимир Малевич став жертвою сталінізму. Художник збирався переїхати з Ленінграда до Києва на постійне місце проживання, але саме в 1930 році Йосип Сталін оголосив чистку всіх без винятку висококваліфікованих спеціалістів, назвавши їх «буржуазною інтелігенцією».
У тому ж 1930 році Малевича закатували в ленінградському ОГПУ.
Творчість Рябченка припала на добу розпаду СРСР. У другій половині 1980-х Василь Рябченко переймається ідеями трансавангарду.
Спільно з Олександром Ройтбурдом, Сергієм Ликовим та Оленою Некрасовою заснував в Одесі групу, яка увійшла в так звану “нову хвилю” українського мистецтва.
Живе та працює в Одесі.
Український художник імпрессіоніст. Його роботи демонструвалися водночас із полотнами Казимира Малевича, зокрема з “Чорним квадратом”.
В своїх роботах митець оспівував красу українських провінційних містечок та київських околиць – Солом’янки, Куренівки, Подолу.
В 1922 році художник емігрував в Сполучені Штати.
На одній з виставок його картину купив Альберт Ейнштейн. ****Спочатку художник хотів просто подарувати свою роботу Ейнштейну, на що отримав відповідь: “Я не такий бідний, щоб приймати такі подарунки, ви – не такий багатий, щоб робити їх”. Невдовзі Абрам отримав чек “на фарби для майбутніх картин”.